Згадуючи про Лондон, зазвичай люди одразу уявляють головні символи міста. Зазвичай це червоні телефонні будки та двоповерхові автобуси, але для багатьох столиця Великої Британії асоціюється з ліхтарями, що розташовані вздовж Темзи. Вуличне освітлення (тим паче понад річкою) здатне створити особливу атмосферу в будь-якому місті світу. Більш того ліхтарі Лондона приховують цікаву історію. Вона розкриває усі таємниці, що пов’язані з впровадженням вуличного освітлення, звичаями людей до його появи, створенням нових світлових технологій та існуванням специфічної професії, якої вже не існує в наш час. Тож якою є історія появи ліхтарів в одному з найбільш розвинених міст сучасності? Далі на london-future.
Передумови появи вуличного освітлення
Досить довгий час в Лондоні та загалом у всьому світі люди навіть уявити не могли, що вулиці їхнього міста колись зможуть бути світлими вночі. Загалом звичайне повсякденне життя англійців, наприклад, в епоху Середньовіччя не вимагало великої кількості штучного світла. Робочі години та виконання усіх інших різноманітних видів діяльності планувалися таким чином, щоб встигнути під час сонячного освітлення. Після настання темряви розводили вогнища, їх світла вистачало для домогосподарств. Проте багато речей у світі розвивалося, а відсутність вуличного освітлення призводила до поширення злочинності в Лондоні.
Перші запалені ліхтарі
Загалом перше вуличне освітлення в Лондоні передбачало використання газу. І хоча це було досить небезпечним і відомо декілька випадків спричинення пожеж, але цей спосіб залишався актуальним ще досить довгий час. Перший приклад використання газового освітлення був продемонстрований німецьким винахідником, що переїхав до Великої Британії, Фредеріком Альбертом Вінзором 28 січня 1807 року. З того часу і почали встановлювати ліхтарі вздовж вулиць Лондона, а також у місті з’явилася нова професія, основною діяльністю представників якої було погашення та запалювання ліхтарів у певний час доби. Конкретний час, коли на вулицях можна було побачити цих людей, залежав від пори року.
Газовий вуличний ліхтар освітлював лише незначну частину навколо себе. Конструкція стовпа зазвичай містила горизонтальну планку, що займала приблизно дві його третини. Це було зроблено для того, щоб ліхтарник зміг знайти надійну опору для драбини, якою він піднімався, щоб запалити лампу. Між ліхтарями досить часто виникала темрява. Світло не могло похизуватися гарною яскравістю, але це було значно краще, ніж просто місячне сяйво. Виникнення вуличного освітлення дещо покращило ситуацію із злочинністю в місті. Проте у темних провулках та неосвітлених ділянках між ліхтарними стовпами доволі часто визирали тіні грабіжників. Трохи згодом у 1846 році інженер Фредерік Хейл Холмс винайшов новий метод отримання світла – електричну дугову лампу. Але такий спосіб був надто дорогим для звичайного освітлення вулиць. Він знайшов своє призначення в освітленні вокзалів. Пізніше в Лондоні зникла професія ліхтарника, а у самих ліхтарях тепер знаходяться усім відомі сучасні електричні лампи.
Об’єкт, що сприяв налагодженню дорожнього руху
Ще однією визначною подією, що деяким чином стосується вуличного освітлення, стало встановлення у 1868 році першого світлофора. Це було певним архітектурним витвором, але перш за все світлофор був покликаний зменшити кількість аварій та вирішити питання безпечного перетину вулиці. Після настання темряви такий дивний для тогочасних людей об’єкт перетворювався на додаткове джерело освітлення та виконував це завдання краще, ніж будь-який інший ліхтар.
