У середині 1960-х років новостворений район Камден став центром архітектурних експериментів. Поєднавши у собі культурне різноманіття Гемпстеда, інтелектуальну атмосферу Голборна та робітничу енергію станції Сент-Панкрас, він прагнув запропонувати нову модель міського життя. Саме тут виник один з найамбітніших житлових проєктів Великої Британії — Alexandra Road Estate. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку Alexandra Road Estate
Планування лондонського житлового комплексу Alexandra Road Estate розпочалося ще наприкінці 1960-х років. У 1968 році було представлено концепцію забудови, яка одразу спричинила чимало суперечок. Департамент планування Камдена висловив занепокоєння, що малоповерхова забудова не зможе забезпечити необхідну щільність житла для району. Проте головний архітектор проєкту Нів Браун переконав чиновників у життєздатності своєї ідеї, запропонувавши низку інноваційних рішень. Будівництво завершили лише у 1978 році, витративши понад 20,9 мільйона фунтів стерлінгів.
Нів Браун прагнув створити нову модель міського життя, яка б поєднувала щільність забудови з людяністю простору. Він надихався атмосферою традиційних англійських вулиць, де кожен мешканець має «свій поріг», але водночас живе у взаємодії із сусідами. Так, всі квартири в Alexandra Road Estate отримали прямий вихід на центральну вулицю комплексу та приватний відкритий простір — терасу або сад на даху. Крім того, архітектурна композиція мала враховувати близькість залізничної колії, тому масивні блоки частково виконували роль акустичного бар’єра.
У комплексі Alexandra Road Estate збудували три основні житлові блоки. Найбільший з них сягав восьми поверхів. Два інші блоки — чотириповерхові, з квартирами, що виходять на тераси та зелені сади, облаштовані поруч з чотиригектарним парком. Загалом у маєтку з’явилося 520 квартир різної площі — від однокімнатних до просторих чотирикімнатних. До того ж територію одразу проєктували як повноцінну міську інфраструктуру: тут відкрили школу, дитячий клуб, молодіжний центр, автостоянки та рекреаційні зони.
Період 1980-х років став переломним для Alexandra Road Estate. З приходом уряду Маргарет Тетчер та запровадженням обмеження ставок система фінансування муніципального житла суттєво змінилася. Від самого початку вимагаючи ретельного та регулярного догляду, будівля швидко почала втрачати свій вигляд. Бетон виявився надзвичайно вразливим до вологи та атмосферних впливів. Це призводило до тріщин, потемніння поверхонь і потребувало дорогого технічного обслуговування. На додачу центральне опалення працювало нерівномірно: одні мешканці скаржилися на холод у квартирах, інші — на надмірну спеку.
Наприкінці 1980-х років мешканці вирішили взяти ініціативу у власні руки. Обурені неефективністю ремонту, вони розпочали кампанію за відновлення комплексу у 1989 році. Лідерами цього руху стали Елізабет Ноулз та Крістофер Дін з міжнародної організації DOCOMOMO, яка дбала про охорону модерністської архітектури. Кампанія виявилася надзвичайно успішною. Так, у 1994 році Alexandra Road Estate було внесено до списку пам’яток архітектури II ступеня.
Визнання та значення Alexandra Road Estate
Комплекс Alexandra Road Estate вважається культурним та архітектурним символом Лондона. Задуманий у 1960-х роках Нівом Брауном як нова модель щільної міської забудови, він став кульмінацією його експериментів з поєднанням громадської інтеграції, просторової свободи та інноваційних архітектурних рішень. Зрештою, маєток перетворився на ікону британського бруталізму та один з найважливіших прикладів соціального житла у Європі. Попри технічні труднощі та періоди занепаду, він здобув міжнародне визнання, став об’єктом культурної спадщини та символом післявоєнної епохи житлових реформ. У сучасному контексті комплекс демонструють на виставках, досліджують в університетах і впізнають у медіа у всьому світі.
