Будь-яке місто світу має свої особливі місця, у яких панує моторошна атмосфера. Кожне з них приховує низку трагічних, страшних та жахливих історій. Деякі розповідають про привидів, що досі блукають коридорами покинутих будівель і лякають людей. В Лондоні одним з таких місць постає Newgate Prison. Її стіни побачили велику кількість скалічених життів та жахливих страт. Цікавою та водночас страшною можна назвати і архітектуру будівлі. Вона відображала усю несамовиту могутність цього місця. Тож якою постає його історія? Далі на london-future.
Історія створення та подальша доля в’язниці
Історія Newgate Prison розпочалася з 1188 року. Будівля розташовувалася на розі Newgate Street та Old Bailey Street і виконувала свої основні функції впродовж більше 700 років. Серед ув’язнених були і досить відомі люди, такі як Вільям Пенн, чиїм ім’ям було названо штат Пенсільванія, та англійський письменник Томас Мелорі. Якщо взяти до уваги вік в’язниці, то до XVIII століття будівля вже не відповідала належним умовам безпеки. Відомо безліч випадків, коли злочинці непомітно тікали з цього сумнозвісного місця. Тож у 1770-их роках було фактично побудовано нову споруду.
У 1783 році на територію Newgate Prison було перенесено лондонський ешафот. З того часу в’язниця здобула ще жахливішої слави. Тут постійно збирався натовп людей задля того, щоб поглянути на публічні страти. А мешканці міста й досі розповідають моторошні історії про привидів, що не покидають цієї території в наш час. Пізніше такі видовищні страти все-таки заборонили. На початку 19 століття в’язниця привернула увагу соціальної реформаторки Елізабет Фрай. Вона була надзвичайно стурбована умовами, в яких тримали ув’язнених жінок та їхніх дітей. Після загального висвітлення та показу цієї інформації в уряді міста слідувала низка покращень. Проте незважаючи на це у 1902 році в’язниця була закрита, а в 1903 році повністю зруйнована. На її місці побудували відомий суд Old Bailey.
Особливості тюремного життя
Фото: historific
Кількість злочинців у в’язниці завжди відображала кримінальну ситуацію Лондона. Наприклад, наприкінці 13 століття у місті частіше почали грабувати людей, відповідно до цього масового явища збільшилась і кількість грабіжників у Newgate Prison. На початку її заснування сюди потрапляли як люди, що вчинили незначні злочини (крадіжка, бійка, пограбування), так і ті, хто відважився піти на вбивство або зґвалтування. Після отриманого вироку, ув’язненим одягали ланцюги та розміщували по камерах відповідно до виду злочину. Більш жахливою поставала ситуація, коли людину засуджували до смертної кари. В такому разі її залишали у підвалі, що по суті слугував відкритою каналізацією. Проте чи виступало це найжахливішою річчю? Мабуть, ні, адже приречені на смерть перебували у такому становищі не надто довго (приблизно два дні). На інших ув’язнених чекала ще ціла низка моторошних явищ та сюрпризів долі. Умови у камерах були надзвичайно жахливими. Майже всюди були воші та клопи, інколи до камер навідувалися миші та інші гризуни. Але найбільшою проблемою поставала небачена жорстокість наглядачів. Справа в тому, що загальна система дозволяла охоронцям брати гроші з ув’язнених за деякі послуги. Наприклад, за матрац або скидання кайданів на певний час. З цієї причини наглядачі так захопилися вибиванням грошей, що знущалися над ув’язненими як заманеться. Вони іноді просто калічили людей, а зважаючи на всі антисанітарні умови і постійні побиття смерть ув’язненого не виступала чимось дивним. Тож злочинці, що залишились у в’язниці інколи заздрили тим, кого було страчено у перші дні.
