Журнал Scoops посідає важливе місце в історії фантастики як один з перших спеціалізованих науково-фантастичних видань у Великій Британії. Він був започаткований у добу, яку часто називають золотим віком дитячої періодики, коли ринок був насичений новаторськими тижневиками. У цьому середовищі проєкт запропонував нетипову альтернативу — не пригоди сьогодення, а дивовижні мандрівки у майбутнє. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку журналу Scoops
10 лютого 1934 року лондонське видавництво Pearson’s започаткувало науково-фантастичний журнал Scoops. Друкарня W. Speaight & Sons підтримала ініціативу та запропонувала вигідні умови друку, щоб зберегти активність своїх виробничих потужностей. Видання позиціювалося як література для хлопчиків, але вже від першого номера стало зрозуміло, що воно має ширші амбіції, ніж просто дитяче читво.
Журнал Scoops редагував Гайдн Діммок, ініціатор організації Bob-a-Job Week. У своїй колонці він наголошував на його прагненні передбачити майбутнє з тією ж прозорливістю, що й Жюль Верн або Герберт Веллс — класики, чиї фантастичні уявлення з часом виявилися пророчими. Чоловік бачив місію видання у тому, щоб відвернути молодь від повсякденності, пропонуючи їм світ технічного прогресу, відкриттів і дивовиж.
Цікаво, що перші оповідання у журналі Scoops не мали підписів. Лише завдяки пізнішим дослідженням літературознавця Вільяма Лофтса вдалося встановити авторство багатьох з них. Сам термін «наукова фантастика» на сторінках видання не з’являвся — редакція використовувала поняття «наукові оповідання», які охоплювали теми винаходів, авіації та інших актуальних на той час піджанрів. Водночас інформаційні рубрики про тогочасні технології доповнювали художні тексти, але глибокого аналізу тем читачеві запропоновано не було. Хоча Гайдн Діммок та його колега Бернард Булей намагалися подати видання як освітнє, воно не досягло того рівня науковості, який, наприклад, проголошував у США Г’юго Гернсбек у своєму Amazing Stories.
Незабаром британські письменники-фантасти та ентузіасти жанру, як-от Джон Рассел Ферн і Волтер Гіллінгс, звернулися безпосередньо до редакції журналу Scoops, переконуючи Гайдна Діммока, що потенціал наукової фантастики у Великій Британії значно більший, ніж здавалося. Вони наголошували на тому, що існує коло авторів, які спеціалізуються на цьому жанрі та готові писати для нього. Це стало своєрідним сигналом для видавництва Pearson’s, що ситуація з тиражем потребує активних змін. Завдяки Гайдну Діммоку з тринадцятого випуску на обкладинці з’явився новий дизайн, а у самих оповіданнях почали зазначати імена авторів.
Проте ці кроки виявилися запізнілими. Високий потенціал жанру не встиг закріпитися у читацькому середовищі. Попри зусилля Гайдна Діммока, журнал Scoops продовжував втрачати популярність. Як пізніше згадував сам редактор у розмові з Волтером Гіллінгсом, «попит був недостатнім, щоб дати нам упевненість у майбутньому». У результаті видавництво Pearson’s ухвалило рішення закрити видання. Його останній двадцятий номер був опублікований 23 червня 1934 року.
Визнання та значення діяльності журналу Scoops
З допомогою своєї концепції журнал Scoops прагнув перенести молодого читача з буденних історій у світ технологій, відкриттів і можливостей, що ще тільки зароджувалися у науковій уяві. Однак він не зміг знайти стабільної аудиторії. Його цільова група все ще віддавала перевагу класичним пригодницьким темам. Крім того, більшість оповідань у виданні були написані авторами з досвідом у традиційних дитячих виданнях, а не спеціалістами з наукової фантастики. Це призвело до використання шаблонних сюжетів, які були вже знайомі читачам і не мали того ефекту новизни та уявного дива.
