Журнал New Society відіграв ключову роль у популяризації соціальних наук у Великій Британії. Він відкрив нову епоху публічного аналізу суспільства, поєднавши академічну глибину з журналістською динамікою. Так, видання стало інтелектуальним майданчиком для нової хвилі соціологів, які робили результати опитувань і польових досліджень доступними для широкої аудиторії. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку журналу New Society
Журнал New Society розпочав свою діяльність у 1962 році у Лондоні. Його створило незалежне видавництво Harrison Raison, вже відоме завдяки успішному запуску наукового тижневика New Scientist. Команда прагнула зробити суспільні науки такими ж доступними та впливовими, налаштувавши медіаплатформу, яка ґрунтується на дослідженнях, а не на догмах чи класових упередженнях. На той час концепція аналізу соціальних процесів крізь призму соціологічних досліджень була радикальною.
Одним з перших інноваційних кроків журналу New Society стало масштабне опитування читачів, яке зібрало понад сім тисяч відповідей. Замість того щоб залишити ці дані в архівах, редакція надала їх провідним соціологам для аналізу й публічного коментування. Такий підхід створив новий стандарт журналістики, де дослідження не просто ілюструють матеріали, а формують їхню суть.
Журнал New Society також запропонував нову форму подачі матеріалу. На відміну від традиційних або елітарних оглядових видань, він орієнтувався на короткі, змістовні та доступні статті, що торкалися актуальних тем. Особливу увагу автори приділяли таким рубрикам, як «Робота та бізнес», «Мистецтво у суспільстві» та «Соціальне забезпечення та політика», порушуючи питання, які до того часу вважалися контроверсійними або маргінальними. Зокрема, у 1960-х роках видання одним з перших медіа активно обговорювало такі суспільно важливі теми, як імміграція, права ЛГБТ, підліткова злочинність, гендерна рівність та класова структура.
У 1967 році редактором журналу New Society став Пол Баркер, який суттєво вплинув на його подальшу еволюцію. Він мав глибокий інтерес до зв’язку між мистецтвом, архітектурою та соціальними структурами, прагнучи донести ідеї нової культури до широкого загалу. Особлива увага чоловіка до молодіжного середовища, до нових форм ідентичності та стилю життя зробила видання своєрідним медійним дзеркалом покоління шістдесятих. Воно стало платформою, де молодь Великої Британії вперше побачила себе не об’єктом дослідження, а центром культурного діалогу.
Одним з найрезонансніших моментів діяльності журналу New Society став випуск за березень 1969 року «Non-Plan: An Experiment in Freedom». Цей спеціальний номер, підготовлений у співавторстві з такими відомими мислителями, як Пітер Голл, Рейнер Бенем, Седрік Прайс і сам Пол Баркер, був відвертим викликом традиційним підходам до планування міського простору. У ньому звучала ідея надати змогу людям самостійно формувати своє середовище без нав’язаного контролю згори. Це контрастувало зі сталими уявленнями старої лівиці про централізоване планування та колективне благо.
До кінця 1980-х років журнал New Society почав втрачати ґрунт під ногами. У 1988 році він формально об’єднався з New Statesman, але його справжній дух поступово розчинився. У 1996 році це об’єднання офіційно припинило своє існування. Сучасна епоха з орієнтацією на ринок, дерегуляцію та індивідуальну відповідальність поставила інші акценти, тому колишній формат критичного соціального огляду вже не вписувався у нову реальність.
Визнання та значення діяльності журналу New Society
Журнал New Society мав порівняно коротке, але винятково яскраве та впливове існування. Завдяки новаторському підходу до соціальної тематики, він швидко завоював велику й віддану аудиторію з чверті мільйона читачів та отримав помітне місце на полицях газетних кіосків у всій Великій Британії. Одним з головних досягнень видання було відкриття широкому загалу нового покоління британських соціологів, серед яких Джон Голдторп, Дороті Веддерберн, Девід Локвуд, Пітер Вілмот, Том Бернс та інші. Вони представляли інноваційні підходи до вивчення суспільства, ґрунтуючись на реальних опитуваннях і польових етнографічних дослідженнях.
