Журнал New Scientist вважається беззаперечним лідером серед науково-популярних медіа. Протягом десятиліть він залишається на передовій у висвітленні дослідницьких досягнень, технологічних інновацій і суспільних викликів. Від свого заснування видання послідовно дотримується головної місії — робити науку зрозумілою, цікавою та доступною для широкої аудиторії. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку журналу New Scientist
Журнал New Society з’явився у 1956 році завдяки зусиллям Тома Маргерісона, Максвелла Рейзона та Ніколаса Гаррісона зі штаб-квартирою у Лондоні. Його дебютний випуск вийшов 22 листопада того ж року, коштував один шилінг і відкривався статтею про перспективи атомної енергетики Великої Британії. Ця тема залишалася серед пріоритетних у публікаціях видання, адже воно прагнуло висвітлювати наукові відкриття та їхній вплив на суспільство.
У 1965 році у Великій Британії почав виходити науковий щомісячник Science Journal. Він проіснував до 1971 року, після чого об’єднався з New Scientist під назвою New Scientist and Science Journal. Вже у 1970 році New Scientist разом з низкою інших видань перейшов у власність Reed Group після злиття з IPC Magazines. Коли видавничий дім продавав більшість своїх масових журналів компанії, науковий журнал залишився у його портфелі.
Протягом багатьох років сторінки журналу New Scientist прикрашали ілюстрації та карикатури, що додавали гумору й полегшували сприйняття серйозних тем. Свої роботи регулярно публікували такі митці, як Майк Пейтон та Девід Остін. Крім того, популярний комікс Grimbledon Down Білла Тіді виходив у виданні понад два десятиліття — з 1970 до 1994 року. Особливу популярність мала рубрика Ariadne, яка дотепно розповідала про цікаві моменти у світі науки й техніки. Вагомий внесок у її розвиток зробив хімік і письменник Девід Джонс, відомий під псевдонімом «Дедал». У своїх текстах він вигадував незвичайні, кумедні й водночас доволі правдоподібні винаходи, що начебто розроблялися вигаданою корпорацією DREADCO.
У 2010-х роках структура журналу New Scientist містила кілька ключових рубрик. Серед них були: Leader, News (Upfront), Technology, Opinion, Features, CultureLab, гумористичний розділ Feedback та популярна сторінка The Last Word, де обговорювали цікаві наукові питання та відповіді. Читачі активно долучалися до формування контенту, надсилаючи власні спостереження про псевдонауку до Feedback, а також пропонуючи запитання для The Last Word. Підбірки найцікавіших дописів з цього розділу навіть виходили окремими книжковими виданнями.
У травні 2019 року журнал New Scientist презентував оновлену концепцію дизайну, що надала йому сучаснішого та яскравішого вигляду. З’явився новий розділ Views, що став майданчиком для листів, оглядів та авторських колонок на теми науки, культури та суспільних явищ. Також були запроваджені нові постійні автори, які регулярно ділилися власними міркуваннями на сторінках видання. Легка рубрика під назвою Back Pages об’єднала давні улюблені, такі як Feedback та The Last Word, доповнивши їх головоломками та іншими інтерактивними матеріалами.
Визнання та значення діяльності журналу New Scientist
New Scientist залишається найпопулярнішим щотижневим науковим журналом у світі. Його матеріали охоплюють найважливіші сучасні теми — від штучного інтелекту, кліматичних змін та медицини до досліджень космосу, фізики та психології. Інтерв’ю з провідними дослідниками, розслідування та коментарі експертів допомагають читачам розуміти складні процеси, що формують наше сьогодення та майбутнє. Окрім публікацій, видання активно організовує тематичні лекції, конференції, семінари та онлайн-події, які охоплюють аудиторію у Великій Британії, США та Австралії.
