Англіканські та неосвячені поховання, каплиця та колумбарій, склепи та катакомби поєднуються на Вест-Норвудському цвинтарі. Хоча він давно зачинений для нових небіжчиків, його тиша час від часу порушується поціновувачами потойбіччя, церемоніями прощання та кремаціями. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку Вест-Норвудського цвинтаря
У 1836 році South Metropolitan Cemetery Company отримала дозвіл на придбання землі на місці маєтку покійного лорда Едварда Терлоу. У 1837 році там був збудований Вест-Норвудський цвинтар за проєктом архітектора Вільяма Тайта. Зокрема, він постарався над ландшафтним дизайном, деякими пам’ятниками, а згодом і сам знайшов місце спочинку на своєму витворі. Маючи грандіозну вхідну арку, каплиці, катакомби та сади, цвинтар став одним з перших у стилі готичного відродження.
7 грудня 1837 року єпископ Вінчестера освятив Вест-Норвудський цвинтар. У 1842 році лондонська грецька громада заснувала Грецький некрополь на його орендованій ділянці. Під впливом античних архітектурних традицій заможні родини споруджували там грандіозні меморіали для померлих родичів. До 1877 року освячені землі підпорядковувалися єпархії Вінчестера, а пізніше — Рочестера. У 1905 році цю відповідальність на себе взяла єпархія Саутерка.
На початку 20 століття традиційні поховання поступово втрачали статус єдиного способу прощання з померлими. Так, власники Вест-Норвудського цвинтаря розширили свої послуги та збудували крематорій у 1915 році. Зміна соціальних умов після Першої світової війни негативно позначилася на його долі. Переповнення місць призвело до зменшення кількості поховань, а брак коштів — до його занепаду. Під час Другої світової війни каплиця була серйозно пошкоджена, а будиночок не підлягав відновленню. До 1960-х років територія майже перетворилася на зарослий пустир з напівзруйнованими пам’ятниками.
Суперечливо анулювавши попередні права, Рада Ламбета придбала Вест-Норвудський цвинтар у 1965 році. У межах програми розчищення вона видалила понад 10 пам’ятників та перепродала понад 900 могил. Останній крок пізніше був визнаний незаконним, оскільки ділянка перебувала у приватній власності на момент першої угоди. Після завершення судових процесів у консисторії новий власник був змушений призупинити нові поховання та реставрувати декілька пошкоджених та вивезених пам’ятників.
З 1989 року група Friends of West Norwood Cemetery долучилася до збереження Вест-Норвудського цвинтаря та популяризації його історичного та культурного значення. Так, вона проводить дослідження про похованих, видає інформаційні бюлетені та збирає кошти для реставрації занедбаних пам’ятників. Здійснювати спільний контроль над ділянкою мають змогу всі зацікавлені сторони, зокрема єпархія та природоохоронні органи. До 2000 року вона прийняла 164 тисячі небіжчиків на 42 тисячах ділянок, доповнених місцями для 34 тисяч кремованих останків та кількох тисяч поховань у катакомбах.
Londonist
Визнання та значення Вест-Норвудського цвинтаря
Як свідок вікторіанської ери, Вест-Норвудський цвинтар відображає соціальні та культурні зміни того часу. Він містить унікальну колекцію пам’ятників у грецькому, неоготичному та неокласичному стилях. Там поховано безліч видатних винахідників, інженерів, архітекторів, медиків, художників та артистів, серед яких Генрі Бессемер, Джеймс Генрі Грейтхед, Девід Робертс, Джордж Стенсбері, Вільям Марсден, Гідеон Мантелл та інші. Завдяки English Heritage ділянка потрапила до Національного реєстру історичних парків і садів як один з перших цвинтарів у стилі готичного відродження.
South London Botanical Institute
