На 19 столітті перевантаження судової системи Великої Британії стало каталізатором для проведення масштабних реформ. Тоді внаслідок швидкої урбанізації та розвитку нових сил поліції кількість обвинувачень зросла до 30 тисяч. Незабаром задовольнити потребу країни у спеціалізованому приміщенні для позовів, засідань та апеляцій вдалося Королівському суду. Ставши символом англійської правової системи, він посів місце одного з найбільших судів у Європі. Далі на london-future.
Wikipedia
Історія заснування та розвитку Королівського суду
У 19 столітті у Великій Британії виникла потреба у будівництві спеціалізованого приміщення для судів, які до того часу століттями розміщувалися у Вестмінстерській залі. Для цього королівська скарбниця виділила близько 1,5 мільйона фунтів стерлінгів на придбання 6 акрів землі на вулиці Стренд у Лондоні. 450 будинків було знесено, а 4 тисячі мешканців — виселено. У 1866 році 12 провідних архітекторів взяли участь у конкурсі на найкращий проєкт. У 1868 році переможцем було оголошено Джорджа Едмунда Стріта.
Будівництво Королівського суду розпочалося у 1874 році. Попри амбітні плани завершити його до 1880 року, реалізація проєкту затягнулася через суперечки з робітниками та брак фінансування. Внаслідок страйку залучили німецьких робітників, яких розміщували та годували на будівельному майданчику, а матеріали доставляли через підземний тунель. Вважається, що саме через виснажливу працю Джордж Едмунд Стріт переніс інсульт та помер до урочистого освячення будівлі. Його справу продовжили його син Артур Едмунд Стріт та Артур Бломфілд.
Королівський суд був офіційно відкритий королевою Вікторією 4 грудня 1882 року. Спеціалізуючись на церковній архітектурі, Джордж Едмунд Стріт спроєктував будівлю у стилі готичного відродження. У результаті вона вирізнилася типовими для середньовічних храмів елементами: загостреними вікнами, шпилями та арками. Заклад був зведений з 35 мільйонів цеглин та облицьований портлендським вапняком за 1 мільйон фунтів стерлінгів. Не поступаючись своїми масштабами парламентським будівлям, він має 1 тисячу кімнат та 3,5 милі коридорів. На шпилях стоять статуї Соломона, Ісуса та короля Альфреда Великого, а за ними — статуя Мойсея. Вони символізують основи англійської правової традиції.
Відповідно до Нового акту про судоустрій у Великій Британії канцлерські суди об’єдналися із судами загального права. Так, у 1875 році було створено Верховний суд, який був розділений на Високий суд та Апеляційний суд. Перший почав спеціалізуватися на первинному розгляді різних категорій справ, тоді як другий — на розгляді апеляції за цивільними та кримінальними справами.
Спершу у Королівському суді діяло 19 судів. У 1968 році він доповнився Королівською будівлею, а у 1990 — прибудовами до будівлі Томаса Мора. У результаті кількість судів зросла до 60. У 2021 році заклад був використаний як Nightingale Court для кримінальних процесів під час пандемії коронавірусу.
Historic London Tours
Визнання та значення Королівського суду
Королівський суд є важливою частиною архітектурної спадщини та однією з основних туристичних атракцій у Великій Британії. Зокрема, Ніколаус Певзнер вважав його зразком вільної композиції без втрати структури, а Реджинальд Тернер назвав його останнім великим представником готичного відродження у світській архітектурі. Відвідувачам дозволяється здійснити самостійну екскурсію з листівками та долучитися до імітаційних судових процесів. Під час сесій запитань і відповідей вони можуть поспілкуватися з професійним складом, дізнатися про судових порадників, побачити костюми суддів та взяти участь у демонстраціях перевдягання. Культурна та історична цінність закладу визнана у списку пам’яток архітектури першого ступеня.
The Law Society Gazette
