Лондон — місто з красивою архітектурою і жвавими вулицями. Тисячі місцевих мешканців та гостей міста щодня рухаються вулицями, районами, тому залізнична мережа є невіддільною частиною інфраструктури мегаполіса. Це не просто транспортна артерія — це революція, яка колись почала змінювати життя мільйонів людей.
Історія залізниці бере початок від простих перших локомотивів і сягає сучасних швидкісних поїздів та метрополітену, лондонська залізнична мережа демонструє історію розвитку міста. Це постійні трансформації, боротьба з викликами, впровадження інновацій, рухомих потреб і сподівання місцевих жителів на сучасні оновлення та розширення мережі. Далі на london-future.
Перші залізничні сполучення
Перші пропозиції побудови залізничної ділянки з міста до Воркшира зробили ще у 1820 році, ще до появи паротягів, і процес отримав назву “Central Union Railroad”, але план перевезення товарів так і не був втілений у життя. Розробки паротягів у 1830-х роках започаткували період “залізничної манії”. У 1830 році прийняли Закон про будівництво залізниці, що з’єднає Лондон з Бірмінгемом та Північним Заходом Англії. Хоч Лондон був густонаселеним, він був настільки компактним, що потяг міг доїжджати до сільської місцевості за кілька хвилин. Створення залізниці Лондон-Бірмінгем стало найбільшою роботою у галузі цивільного будівництва, коли-небудь розпочате у Великій Британії до того часу.
Локомотиви того періоду могли долати лише певний градус нахилу, але маршрути простягалися через пагорби, долини та водні шляхи. Через це уздовж маршрутів прокладали вирубки, насипи, віадуки та тунелі. У 1836 році було відкрито “London and Greenwich Railway”, яка стала першою залізницею у Лондоні з паровими локомотивами. Вона з’єднала Лондонський міст із Грінвічем і була збудована на віадуках, що дозволило уникати перетину з міськими дорогами.
У 1838 році Лондон нанесли на карту залізниць, адже додатково до завершення будівництва Лондонської та Бірмінгемської магістралей відкрили перші ділянки Лондонської та Саутгемптонської магістралей. Розширення аж до Ватерлоо було введено до експлуатування у 1848 році.
Лондонський метрополітен
У середині XIX століття зростання населення у Лондоні та стрімкий розвиток промисловості сприяли добудові нових залізничних ліній. З’явилися станції “Euston”, “Paddington” та “King’s Cross”, які були важливими транспортними вузлами. Населення міста продовжувало збільшуватися і постало питання розбудови підземного транспорту. У 1863 році відкрили першу у світі підземну залізницю — “Metropolitan Railway”. Вона допомогла з’єднати Paddington з Farringdon, використовувавши парові локомотиви та дерев’яні вагони з газовим освітленням.
У 1902 році заснували Лондонську компанію підземних електричних залізниць. Це зробили для того, щоб запустити більше ліній метро у місті. До 1907 року підземні лінії Лондона та окружних залізниць були електрифіковані. У Першу світову війну станції метро стали домом для багатьох мешканців, а після закінчення війни їх відродили знову. У 1933 році проходив процес розширення й було створено “London Passenger Transport Board”. Лондонському управлінню пасажирського транспорту передали контроль над операторами автобусів, трамваїв та підземних залізниць. Це допомогло об’єднати та координувати транспортну систему міста.
Існували великі плани щодо розширення лінії Бейкерлоо, Північної та Центральної, але початок Другої світової війни зупинив процес розвитку. У котрий раз метро стало прихистком для містян від повітряних бомбардувань. У повоєнний період лондонські залізниці зазнали великої модернізації. У 1968-1971 роках у Лондоні додали нову лінію метро “Victoria Line”, а пізніше у 1979 році — лінію “Jubilee Line”. Ці гілки забезпечили швидке з’єднання між різними районами міста.
Сучасна залізниця Лондона
У сучасності лондонська залізнична мережа вважається однією з найрозвиненіших та найбільших у світі. Сюди включені наземні та підземні лінії. Спостерігаючи за масштабами розвитку залізниці Лондона та прибутками від концепції метрополітену, багато приватних компаній зацікавилися у подальшому розвитку залізниці, звернувшись з проханням до уряду про спільну роботу.
Якщо подивитися на карту залізниці мегаполіса, то можна побачити багато ліній з усіх куточків міста Лондон. Доступність такого транспорту робить життя містян дуже зручним, надаючи можливості діставатися швидко у потрібне місце призначення. Також мегаполіс є головним вузлом для міжнародних сполучень. Оператор “Eurostar” забезпечує швидке сполучення між Лондоном та Парижем, Амстердамом, Роттердамом та Брюсселем. Вони планують розширити маршрути до Кельна, Франкфурта, Мілана, Бордо, а це покращить сполучення між Лондоном та Європою.
Отже, історія лондонської залізниці демонструє прагнення мегаполіса до сталого розвитку та адаптації відносно перешкод, які постійно трапляються у процесі роботи. Враховуючи потреби мешканців здійснюється велика робота стосовно швидких та зручних перевезень сучасності. Все це зробило мережу залізниці провідним світовим центром логістики та транспорту.
Використані джерела:
https://www.thehistoryoflondon.co.uk/londons-earliest-long-distance-railway/
