Місцеві мешканці та туристи завжди бачать на вулицях Лондона багато питних фонтанів. З’явились вони не так давно, а ще до середини XIX століття містяни втамовували спрагу пивом, а не водою. Води не вистачало, а та, що була, була інфікована. Далі на london-future.
У той час місто зіштовхнулось з проблемами забруднення води, через яку поширювались інфекції, наприклад, холера. Такі проблеми призвели до того, що влада почала задумуватись, як дати лондонцям чисту воду.
Сторінками історії
Перший питний фонтан у Лондоні розташували у кінці Голнборнзького віадука. Ще тоді по всьому місту встановили понад 500 фонтанів, які давали людям безкоштовну питну воду та прикрашали громадські місця мегаполіса. Саме той перший фонтанчик створили організація, яка займалася будівництвом фонтанів. У той час вода в місті була дуже брудною.
Причиною такого забруднення стало різке зростання населення Лондона у XVIII та XIX століттях з недостатнім регулюванням водопостачальних компаній. Це все привело до спалахів холери, а у 1852 році прийняли Закон про столичну воду, який потребував поліпшити якість води у місті. Закон забороняв компаніям, що постачають воду, отримувати питну воду з річки Темзи, бо саме туди скидали каналізаційні відходи. Також пропонувалось обов’язково зробити фільтрацію та збудувати нову каналізаційну мережу.
У той же період створили організацію “Асоціацію питних фонтанів та поїлок для худоби у Лондоні”. Засновники Семюел Ґерні та Едвард Уейкфілд створили це товариство у 1859 році й воно повинно було стати єдиною установою, яка б забезпечувала безкоштовне водопостачання людей та тварин у місті.
Урочисто відкрили перший фонтан у 1859 році й ним користувалось близько 7000 людей на день. За весь час єдиною перервою у роботі фонтану за всю його історію функціонування було будівництво Голборнського віадука. Через велику популярність фонтану товариство збудувало ще 85 аналогічних протягом наступних 6 років. Багато з них можна бачити й у сучасності.
Архітектурні рішення
Якщо говорити про будівництво, то Вікторіанський період теж відобразився на архітектурі лондонських фонтанів, бо вони мали складні дизайни у стилі готики, різні різьблені елементи та скульптури, наприклад, фонтан, який подарувала меценатка Ангела Бердетт-Куттс. Вона ж оплатила будівництво кількох фонтанів Лондона, один з яких є у Вікторія-парку. Його оздобили мармуром, а форма схожа на маленьку капличку. Такі цікаві рішення забудови вигадували, щоб прикрасити мегаполіс, ну і, звісно, забезпечити людей водою.
Цікавим проєктом є фонтан Грифона на Вікторіанській набережній. Він є архітектурною окрасою мегаполіса. Неможливо не сказати про ще один фонтан — Barlow Fountain. Він розміщений поруч з Собором Святого Павла й прикрашений скульптурними зображеннями, що означають людяність та силу природи.
Втамування спраги
Фінансували окремі фонтани з різних джерел, включаючи благодійників, органи влади, пожертви. Конструкції фонтанів розрізнялись, але спільною рисою було ім’я людини, що забезпечувала основну частину фінансування. Так будівництво фонтанів стало гарним способом для благодійників підняти свій соціальний статус та показати релігійну побожність. Оскільки на фонтанах багато релігійних написів та символів, то це демонструє, що учасники такого руху займалися моральним вихованням та проповідували. Дбала асоціація і про тварин, облаштовуючи поїлки собакам, коням, великій рогатій худобі.
У XIX столітті Лондон все ще відставав від інших міст Великої Британії за кількістю питних фонтанів, але вони залишались дуже популярними. Наприклад, 4-5 липня 1865 року асоціація нарахувала 5603 людини, що пили воду з фонтану на Королівській біржі. За день було людей понад 500 осіб за годину і до ночі потік не зменшився. Варто зазначити, що фонтани також надавали лондонцям момент для їх улюбленого заняття — стояння у чергах.
Нові ідеї
Асоціація поступово зазнавала труднощів, бо втрачала фінансування. Будівництво нових фонтанчиків сповільнилось, а обслуговування старих погіршилось. Коли з початку XX століття приватні компанії з водопостачання перейшли під контроль держави, то водна криза Лондона почала слабшати.
Багато фонтанчиків було зруйновано під час Другої світової війни, але останнім часом вони отримали нове життя, бо екологічний рух знову підняв тему збереження природи. У сучасності фонтанчики так і прикрашають Лондон, деякі довелося відновити, реставрувати. Поряд зі старими з’явились нові моделі, які призначені, щоб скоротити користування пластиковими пляшками. Вони стали елементом життя лондонців, бо біля них можна зупинитись та відпочити. Керівництво Лондона та благодійні організації займаються питанням реставрування та модернізації фонтанчиків, щоб вони красиво вписувались у сучасний простір. Наприклад, фонтани у Гайд-парку та на Трафальгарській площі відновили під стиль забудов.
Отже, фонтанчики — своєрідні витвори мистецтва, які прикрашають місто, а ще нагадують про часи, коли води було мало. Також вони закликають берегти ресурси природи для майбутніх поколінь.
