Іан Рідпат вважається одним з найвідоміших британських популяризаторів науки про Всесвіт. Його книги охоплюють найрізноманітніші аспекти астрономії — від класичних посібників зі спостереження за зірками до досліджень позаземного життя, міжзоряних мандрів і феномену НЛО. Протягом понад п’яти десятиліть чоловік працює над тим, щоб зробити науку доступною та цікавою для широкої аудиторії. Далі на london-future.
Ранні роки та дослідницький шлях Іана Рідпата
Іан Рідпат народився 1 травня 1947 року в Ілфорді, Лондон. Ще з юних років він виявляв неабиякий інтерес до зірок і таємниць космосу. Навчаючись у Beal Grammar School, хлопець вже робив перші кроки на шляху до майбутньої професії — писав для шкільного журналу статті, присвячені астрономії. Його кар’єра розпочалася з наукової роботи, коли він працював асистентом у місячній дослідницькій групі Лондонської університетської обсерваторії у Мілл-Гілл.
З 1972 року Іан Рідпат присвятив себе письменницькій та видавничій справі, ставши також лектором і телеведучим, що знайомив широку аудиторію з наукою про Всесвіт. З 1986 до 1992 року він був спочатку редактором, а згодом головним редактором відомого британського журналу для астрономів-аматорів Popular Astronomy. Після цього чоловік неодноразово співпрацював з популярними виданнями Sky at Night і Astronomy Now. Понад десятиліття він очолював одну з наймасштабніших європейських астрономічних подій — конференцію AstroFes під керівництвом журналу Astronomy Now.
Водночас захоплення Іана Рідпата не обмежувалися лише зірками. Ще з 1980-х років він почав активно практикувати біг. У 1985 році чоловік яскраво поєднав свої дві пристрасті, пробігши Лондонський марафон у костюмі комети Галлея, який символічно вшанував тодішню появу цього небесного тіла Сонячної системи. Серед спортивних досягнень ентузіаста й участь у Midnight Sun Marathon у норвезькому Тромсе. З його слів, він сам вважає цей марафон чудовою астрономічною крапкою у своїй біговій історії.
Протягом багатьох років Іан Рідпат залишався однією з ключових фігур у сфері популяризації астрономії на радіо та телебаченні. У період з 1970-х до 1990-х років він обіймав посаду космічного кореспондента на відомій радіостанції LBC, а у 1980-х роках став учасником ранкової програми BBC TV Breakfast Time, де просто та доступно розповідав про космічні явища широкій телеаудиторії. Особливої популярності набуло його шоу Planet Earth, що транслювалося у Лондонському планетарії з лютого 1993 року до січня 1995 року. Ця програма стала знаковою подією, оскільки була останньою, що демонструвалася з допомогою класичного оптичного проєктора Zeiss.
Окрім астрономії, Іан Рідпат продовжував організовувати спортивні змагання. З 1993 до 1995 року він обіймав посаду директора Polytechnic Marathon — найстарішого марафону Великої Британії, коріння якого сягають Олімпійського марафону 1908 року. У цей період чоловік опинився у центрі суперечки щодо права власності на престижний трофей Sporting Life, який традиційно вручався переможцям Polytechnic Marathon. У 1994 році цей кубок намагалися привласнити організатори Лондонського марафону, що спричинило хвилю обговорень у спортивному середовищі.
Проте навіть після цього Іан Рідпат не полишив ані астрономії, ані освітньої діяльності. З 2008 року він долучився до програми Cunard Insights, що реалізується спільно з Королівським астрономічним товариством. У її межах чоловік читає лекції під назвою Stargazing at Sea на круїзних лайнерах, ділячись своїм досвідом з мандрівниками та любителями астрономії. Водночас з 2015 до 2024 року він очолював журнал The Antiquarian Astronomer — спеціалізоване видання Товариства історії астрономії, яке зосереджене на дослідженні історичних аспектів науки про космос.
Визнання та значення наукової діяльності Іана Рідпата
Іан Рідпат посідає помітне місце серед найвпливовіших постатей у сфері популяризації науки про Всесвіт у Великій Британії. Він є автором і редактором понад 40 книг, серед яких чимало стало класикою популярної астрономії. Особливу увагу привертають його роботи про пошук позаземного життя, міжзоряні подорожі та природу НЛО, зокрема «Worlds Beyond», «Messages from the Stars» та «Life off Earth». Його участь у науковій спільності поширилася на такі організації, як Королівське астрономічне товариство, Міжнародний астрономічний союз, Товариство авторів та Асоціація британських наукових письменників.
