Лондон — історичний центр Великої Британії, який був жвавим торговельним містом майже 2000 років тому, коли ще був частиною Стародавнього Риму. Багато вулиць досі мають римські дороги, а межі міста частково повторюють лінію римської стіни, яка була побудована в II столітті нашої ери.
З кожним століттям збільшувалася кількість населення, тому почалося розширення мегаполіса та поява нових будинків. У XIX столітті, понад 200 років тому, Лондон стрімко розширювався, а це вплинуло на архітектуру та будівельні процеси. Далі на london-future.
Будинки після Великої лондонської пожежі
До Великої лондонської пожежі, яка сталася у вересні 1666 року, у Лондоні переважали дерев’яні будинки. Хатки мали солом’яний дах і таку ж підлогу та були розміщені дуже близько один до одного. Більшість людей робочого класу жили у тих забудовах, де були самі підприємства, тому у будівлях часто були майстерні, склади та виробничі приміщення. У той період, звісно, існували кам’яні та цегляні будинки, але їх було менше. Така густота забудов сприяла дуже швидкому поширенню вогню, що миттєво охоплював вулиці та знищував значну частину міста.
Пожежа зруйнувала понад 13 000 будинків, майже 90 церков та навіть Собор Святого Павла. Після пожежі почалося планування нового міста. Архітектор Крістофер Рен представив Карлу II план відновлення Лондона. Певні вулиці розширили, випрямили, а одну навіть побудували завдяки приватним володінням. Це була Кінг-стріт, що вела від Гілдголл до пристані. Варто зазначити, що почали діяти нові правила для забудов. Заборонили вивіски, будинки повинні були бути тільки з цегли або каменю, бо після пожежі фахверкові конструкції заборонили. Стали використовувати залізні конструкції, які забезпечували висоту нових забудов та мали перевагу — вогнестійкість.
Життя у XIX столітті
У 1800-х роках Лондон був перенаселеним та брудним. Приблизно у 1700 році там проживало близько 600 000 осіб, а в 1800 році — майже мільйон. Це був час урбанізації та зростання мегаполіса. Багаті містяни жили у розкішних заміських будинках, які вони обставляли м’якими меблями. Будівлі Вікторіанської епохи мали різноманітні форми та орнаменти. Коли Лондон став головним містом промислової революції, то побудували багато нових промислових будівель, розширювали інфраструктуру. Вели розбудову підземної та наземної залізниці, каналізаційних систем, вугільних електростанцій. З’являлися нові забудови, зокрема аркові та залізні мости. При будівництві заводів вже застосовували металеві конструкції.
У міру розростання міста змішалися соціальні класи Лондонського Сіті. Це відобразилося у стилях домашньої та комерційної архітектури. Брак житла, перенаселення та антисанітарія привели до спалахів холери. Це свідчило, що умови життя у робочих районах були жахливими. Почалися проблеми міського планування, щоб протидіяти таким процесам почали розширювати каналізаційні системи, розчищувати нетрі, поліпшувати умови життя робочого класу.
Характерною рисою лондонської архітектури будинків того часу була терасна система забудови. Це були комплекси ізольованих квартир у багатоповерхівках, які з’єднувалися між собою єдиним довгим фасадом. З 1812 року на галявинах парків міста Рілджент-парк і Сент-Джеймс-парк будували фешенебельні житлові будинки по цій системі. Це був важливий період для мешканців мегаполіса, коли всі мешканці змогли жити у належно збудованих будинках. Проте на сході у районах Вайтчепел і Спіталфілдс, почали забудовувати нетрі, бо ще більше людей приїжджало у місто у пошуках роботи.
Добробут мешканців Лондона
До 1850-х років на будинки міста впливав італійський стиль, який відзначався використанням тинькування. Далі на будівлі впливав стиль відродження готики, включно з випнутими верандами, еркерами та сірим шифером. Поступово стали вводити будівельні норми, які сприяли стандартизації у дизайні житла.
Приватні компанії, які хотіли збудувати зразкове житло, та філантропи, зокрема фонд “Peabody Trust”, доклали багато зусиль, щоб для бідних людей створити багато будинків. Це були звичайні цегляні багатоквартирні будинки великих розмірів висотою від 5 до 6 поверхів. Деякі з них мали суворий дизайн, а інші були більш декоративними та збудованими у модних стилях того часу, таких як готика. При будівництві житла для середнього класу вже прибирали приміщення для персоналу. Подібні забудови збереглися у центрі Лондона й у сучасності.
Потім на великих ділянках будували будинки в едвардіанському стилі. Більшість з них можна побачити у таких районах як Далвіч і передмістя Гемпстед-Гарден.
Архітектурна спадщина
У сучасності багато будинків давнини можна бачити у місті, які є історичною спадщиною Лондона. Вони нагадують про життя лондонців у минулому та дозволяють не забувати про культурні осередки.
Отже, будинки міста Лондон, які будували понад 200 років тому, поєднували різні архітектурні стилі, матеріали. Від вишуканих особняків до осель робітників — кожна будівля несла в собі історію, на яку впливали соціальні зміни, катастрофи та війни, що відбувалися у різні періоди становлення мегаполіса. Вулиці Лондона зберігають у собі дух минулого та архітектурну спадщину столиці Великої Британії.
