У Лондоні існує парафіяльна церква “St Marylebone” — англіканська церква на Мерілебон-роуд. Церква має величну історію, яка нараховує кілька століть. Це місце стало не тільки духовним пунктом для людей, а й історичним символом району Мерілебон. Далі на london-future.
Церква дуже красива, відома своєю архітектурою, оздобленням, що віддзеркалюють епоху створення. Збудували її за проєктом Томаса Гардвіка у 1813-1817 роках. Таке колоритне місце Лондону дуже подобається місцевим мешканцям та туристам.
Історія створення
Історія церкви налічує понад 900 років і вона здавна славиться своєю музичною та літургічною досконалістю. Першу церкву було побудовано неподалік Оксфорд-стріт у 1200 році, але її знесли у 1400 році й збудували нову. Також поруч було створено каплицю. Єпископ хотів зберегти старий церковний двір і дав дозвіл створити кладовище на новому місці. Церкву присвятили Діві Марії.
Кількість населення вздовж річки Тайберн збільшувалось, парафіян було дуже багато й довелося повністю її перебудовувати у 1740-1742 роках. Вона була менша за розміром й район Мерілебон отримав назву від цієї церкви.
Відкрили церкву у квітні 1742 року й це була довга цегляна забудова з дзвіницею у західній частині. З трьох сторін усередині були галереї й навіть пам’ятники з колишньої церкви зберегли там. Забудова також не витримала часу і її довелося перебудовувати. У 1818 році вона стала парафіяльною церквою.
Архітектурні рішення
Церква, яку місцеві мешканці та туристи можуть бачити у сучасності, збудована у 1817-1819 роках й вона відображає стиль неокласицизму, який був популярним у той період. Також там можна бачити елементи грецької архітектури, великі колони, витончений фасад, а в інтер’єрі є арки та оздоблення у світлих тонах. Через це її вважають архітектурним шедевром.
Якщо уважно розглядати декорування, то можна бачити досить багато мистецьких творів, зокрема вітражі з біблійними сценами та ангелів. Там є пам’ятні таблички, які присвятили історичним постатям, які жили у районі. Через архітектурні особливості та красивий інтер’єр, місце стало улюбленою локацією для проведення весіль, богослужінь та навіть музичних заходів.
Джерело: stmarylebone.org
Бомбардування у період Другої світової війни зруйнували вітражні вікна. Але після закінчення бойових дій шматочки скла зруйнованих вікон зібрали та вставили. Ними люди милуються й у сучасності. Кришталеві люстри перенесли у 1968 році зі старої зали засідань міської ратуші Сент-Мерілебон. У кімнаті Браунінга, яку назвали так на честь весілля поетів Роберта Браунінга та Елізабет Баррет, яке проходило у забудові 12 вересня 1846 року, є вітражне вікно, яке подарувало Суспільство Браунінга у Вінніпезі. Варто зазначити, що шлюб став найромантичнішою історією того періоду.
У тій же кімнаті є 2 мідних барельєфи, де зображені поетів та різні предмети, що пов’язані з ними. У кімнаті є також барельєф преподобного Чарльза Уеслі, що похований на церковному кладовищі.
Культурне значення
Парафіяльна церква завжди приваблювала своїми музичними традиціями. У сучасності професійний хор з 10 голосів підтримується музичним керівником, помічником музичного керівника та органістом. У 1886 році сер Джон Стейнер написав ораторію “Розп’яття” і з того моменту вона виконується щороку.
У сучасності до парафіяльного костелу приходять на молитву та духовне відновлення багато жителів Лондону. Проводяться програми, концерти та є соціальна допомога. Традицією церкви є її участь у благодійних заходах, які підтримують нужденних, одиноких та бездомних людей.
Місце є культурним центром району Мерілебон, бо крім богослужінь люди ходять до церкви, щоб дізнатися її архітектурну історію. Це не просто будівля — це місце великої сили, натхнення та культурного спадку.
