Найвідомішим громадським місцем Великої Британії є Гайд-парк. Він розташований у самому центрі Лондона й має цікаву історію та природу. Локація дуже мальовнича у будь-яку пору року й туристи та місцеві мешканці часто там прогулюються. Далі на london-future.
Парк має площу 350 акрів і є хорошим місцем, щоб провести час з сім’єю та друзями. Шлях до його створення був нелегким та довгим, насиченим історичними подіями.
Королівський парк
Історія Гайд-парку починається з раннього Середньовіччя від заснування садиби Ея. Через близькість до палацу Вайтголл родина королів мала б зацікавитись землею, де знаходиться у сучасності Гайд-парк. Оскільки Генріх VIII розпустив монархів — землю можна було швидко забрати у церкви. Гайд-парк був не тільки мисливським парком короля, а й мав джерела, щоб забезпечувати Лондон питною водою. Струмок Тайнбер протікав з одного боку парку та давав якісну воду. Зелений оазис був приватним до 1603 року, доки на престол не зійшов Яків I, який впустив туди придворних. Вже в 1637 році Карл I відкрив парк для широкої публіки.
Під час Великої чуми саме в Гайд-парку розміщалось багато містян, що тікали із заражених районів міста. Пізніше Вільгельм III замовив встановлення 300 масляних ламп, створивши першу дорогу, що має штучне освітлення. Парк використовували й Тюдори, зокрема для банкетів та любовних утіх. Для таких подій там збудували банкетний зал.
Єлизавета I використовувала Гайд-парк, як локацію, щоб оглядати кінні війська, а також вона там полювала. У період її правління стали користуватись каретами, і з часом парк став місцем, де еліта хизувалася своїми транспортними засобами. Вже при Карлі II атмосфера у парку була досить веселою, бо саме він відродив скачки та ввів нову гру “Катання по колу” — швидкісне знайомство. Також парк використовували для військових демонстрацій.
Перевтілення Гайд-парку
Великі зміни у парку відбулися за час правління королеви Вікторії та при роботі Децімуса Бертона, ландшафтного архітектора. Він працював над збільшенням території, створив нові алеї, зелені зони та озеро Серпентин (The Serpentine). Його створили у 1730 році й це стало гарною локацією для відпочинку, де могли бути різні верстви населення.
У XIX столітті Гайд-парк став місцем свободи слова. До 1783 року шибениця Тайберн була за межами парку. Кожен засуджений міг говорити останнє слово й, звісно, казали все, що завгодно. Коли шибеницю закрили, традиція виступів на публіці збереглася, а частина Гайд-парку “Куточок ораторів” стала місцем, де лондонці могли говорити. Там виступали такі оратори, як Карл Маркс, Вільям Морріс, Володимир Ленін. Цей куточок був особливим для діяльності суфражисток. На початку 1900-х років Сільвія Панкгерст та її прибічники проводили там багато мітингів.
Сучасне життя парку
У XX столітті збережені стайні стали школами верхової їзди. Найвідомішою з них стала школа Кадогана, яка належала родині Сміт. Хорас Сміт вчив їздити верхи членів королівської сім’ї, у тому числі королеву Єлизавету II, коли вона була дитиною.
Поступово парк ставав невіддільною частиною життя лондонців та зеленим оазисом серед великих забудов. У Гайд-парку працює школа верхової їзди, можна взяти напрокат ролики, грати у боулінг чи в теніс. Також там організовуються екскурсії, виступають знаменитості, такі як Мадонна та Rolling Stones. У парку зручно відзначати релігійні та державні свята, займатися спортом або ж вечеряти з друзями у затишних кафе.
Варто зазначити, що у парку збереглись природні ландшафти, встановлено сучасні інсталяції. Мова йде про фонтан пам’яті про принцесу Діану. Його відкрили у 2004 році й біля нього гості можуть просто заспокоїтись та подумати. Таким чином, Гайд-парк є не тільки гарним місцем відпочинку, а й місцем історичних змін та свободи.
