У Лондоні дуже багато старовинних, гарних забудов, які відображають атмосферу міста, його чарівність та вишуканість. Кожен архітектурний елемент поєднує минуле з сучасністю. Такі взаємодії завжди притягували туристів та подобались місцевим мешканцям. Далі на london-future.
“Royal Festival Hall” — “Королівський фестивальний зал”, який вважається резиденцією Лондонського філармонічного оркестру. Це серце столиці Великої Британії, а також культурний символ, що зберігає унікальні моменти місцевої історії зі своїми таємницями та особливими архітектурними рішеннями.
Історичні моменти
Перш ніж зануритись в особливості архітектури та історію Королівського фестивального залу, варто зазначити, що він не має офіційної назви “філармонія”, але вважається основним місцем, де демонструє свої програми один з найвідоміших філармонічних оркестрів Лондона. Отже, розмістили будівлю на Саус-Бенк, що у самому центрі Лондона на південному березі річки Темзи. Сама забудова внесена до списку пам’яток архітектури I ступеня. Оркестр Філармонії, Лондонський філармонічний оркестр, Лондонська симфонієта постійно виступають у приміщенні.
Офіційно відкрили зал у 1951 році й він вважався символом оптимізму після страшної Другої світової війни. Проєктом керував Роберт Метью, головний архітектор Лондонської ради графства. Він зібрав молоду, амбіційну команду видатних дизайнерів, щоб втілити у життя ідею побудови сучасної будівлі. Спеціалісти врахували нові акустичні та архітектурні моменти, які допомогли отримати найкращу якість звуку у великому залі на понад 2700 місць.
Архітектурні рішення
У збудованому залі використали залізобетон, який вважався улюбленим матеріалом модернізму. Були розкішні елементи, такі як красива деревина, скам’янілий вапняк з Дербишира. Зал повністю відповідав принципам сучасної архітектури та демократії, бо не було барів, розділених на різні класи відвідувачів, а також велике фоє, а не тісні вестибюлі. Чудову акустику отримали завдяки звукоізоляційним елементам. Для забезпечення балансу та чіткості звучання, продумали відбивальні поверхні навколо сцени й дерев’яні панелі для поглинання низьких частот.
Спроєктував меблі для залу Робін Дей і вони прекрасно гармонізували з будівлею. Вночі хол освітлювався й світло, що проникало у вікна, відбивалось у склі. Часто відвідувачі просто стояли у фоє, щоб відчути ту чарівну атмосферу.
Експлуатування приміщень, звісно, позначилось на стані будівлі, тому у 1994 році прийняли рішення про реконструювання фестивального залу. Спеціалісти складали план консервації, звернувшись до первинних креслень. Було внесено кілька поліпшень, зокрема акустики, де змінили геометрію сцени, щоб співаки краще чули одне одного. Після ремонту будівля не втратила свого початкового характеру. Килими обрали з первісним малюнком, гобелени очистили, а оригінальні крісла перетягнули.
Таємниці забудови
Не обійшлося й без маленьких таємниць великої забудови. Будівля має власні приховані приміщення. У коридорах та під сценою є кімнати, де ховають музичні інструменти та архіви. Також там є місця, де зберігають пам’ятки, статуї, що у минулому прикрашали Саунт-Бенк. Частиною артефактів, що зберігають у таємних приміщеннях, є лев зі старовинної пивоварні “Lion Brewery” та бюст Нельсона Мандели.
Зал також має власні моторошні історії або навіть легенди чи міфи. Відвідувачі неодноразово говорили, що у порожніх коридорах відчувають чиюсь присутність. Ця загадкова атмосфера будівлі приваблює туристів, бо таємниці чи історії завжди романтизують відвідування залу.
Отже, “Королівський фестивальний зал” — це не лише архітектурний витвір, а символ багатої музичної історії. Стіни забудови приховують різні загадки минулого, які додають неповторного акценту до образу будівлі.
