Томас Джордж Коулінг — видатний британський теоретичний астрофізик, який зробив значний внесок у розвиток теорії структури зірок, кінетичної теорії та фізики плазми. Він прийшов у науку у час, коли основи дисципліни вже були закладені Артуром Еддінгтоном та його сучасниками. Проте саме завдяки його працям науковці по-новому поглянули на роль магнітних полів у зірках і космосі. Далі на london-future.
Ранні роки та астрономічний шлях Томаса Джорджа Коулінга
Томас Джордж Коулінг народився 17 червня 1906 року у Гекні, Лондон. Завдяки стипендії графства він навчався у Sir George Monoux Grammar School з 1917 до 1923 року. У старших класах хлопець зосередився на вивченні подвійної математики, фізики та французької мови, що створило міцну основу для подальшого наукового розвитку. У 1924 році він успішно склав іспит на стипендію Брейсноуз-коледжу Оксфордського університету, яку отримав завдяки фінансовому підтриманню графства Ессекс і Міністерства освіти Великої Британії. Уже через рік студент виборов університетську виставку з математики, а у 1926 році — стипендію.
Перші дві публікації Томаса Джорджа Коулінга стали ключовими для формування напряму його наукових інтересів. Одна з них була присвячена магнітному полю Сонця, а інша — структурі зірок. У своїй роботі над сонячним магнетизмом він критично проаналізував гіпотези Сідні Чепмена та Росса Ганна, які вважали, що магнітне поле Сонця має обмежену радіальну протяжність. Молодий науковець довів, що такі припущення є несамоузгодженими, показавши, що Сонце мусить мати відкриті силові лінії магнітного поля. Це відкриття стало важливим кроком у розвитку геліофізики.
Після захисту докторської дисертації у 1930 році Томас Джордж Коулінг отримав пропозицію від свого колеги та критика Сідні Чепмена обійняти посаду демонстратора на математичному факультеті Імперського коледжу Лондона. Пропрацювавши там три роки, він продовжив викладати математику в Університеті Свонсі, а згодом — у Данді та Манчестерському університеті. Період роботи у Манчестері майже повністю збігся з роками Другої світової війни. Попри те, що багато науковців того часу були залучені до військово-технічних проєктів, чоловік залишався зосередженим на фундаментальних наукових дослідженнях.
У 1945 році Томас Джордж Коулінг був призначений професором математики у Бангорському університеті, де продовжив розвивати свої дослідження у галузі астрофізики та прикладної математики. Уже через три роки він перейшов до Університету Лідса, який став головним осередком його наукової та викладацької діяльності на наступні два десятиліття. У 1965 році чоловік став президентом Royal Astronomical Society, з нагоди чого виступив з доповідями на такі теми, як «Розвиток теорії структури зірок» та «Міжзоряні та міжпланетні магнітні поля». У 1970 році він пішов у відставку, здобувши звання почесного професора Університету Лідса.
Високий рівень самодисципліни, велике педагогічне навантаження та наукові обов’язки з часом позначилися на здоров’ї Томаса Джороджа Коулінга. У 1954 році він переніс операцію на виразці дванадцятипалої кишки, у 1957-му — лікувався від грижі міжхребцевого диска, а у 1960 році пережив легкий інфаркт. Ці хвороби змусили чоловіка зменшити темп роботи, хоча він залишався науково активним ще багато років. Томас Джордж Коулінг помер 16 червня 1990 року у Лідсі, за день до свого 84-го дня народження.
Визнання та значення наукової діяльності Томаса Джорджа Коулінга
Прийшовши у науку в епоху становлення сучасної астрофізики, Томас Джордж Коулінг не лише сприйняв напрацювання попередників, а й значно розширив межі знань про внутрішню будову зірок та їхні фізичні процеси. Особливо значущим був його внесок у вивчення впливу магнітних полів на астрофізичні процеси. У час, коли ця тематика ще не отримала належного визнання, чоловік наполегливо доводив, що без урахування магнітних ефектів неможливо пояснити поведінку Сонця та інших зірок. Ця ідея стала однією з провідних у подальшому розвитку астрофізики другої половини 20 століття.
