Одним з найперших медичних наукових центрів у світі вважається Національний інститут медичних досліджень. Століття професійної діяльності перетворило його на середовище інновацій у системі охорони здоров’я Великої Британії. Далі на london-future.
Історія заснування та розвитку Національного інституту медичних досліджень
На початку своєї діяльності Рада медичних досліджень у Великій Британії стикнулася з потребою у формуванні провідного наукового центру. У 1913 році задовольнити її вдалося Національному інституту медичних досліджень у Лондоні. Він поставив за мету підготувати професійний науковий склад для розробки нових методів діагностики та лікування хвороб. Основним місцем досліджень почало слугувати придбане приміщення лікарні Маунт-Вернон у Гемпстеді.
Однак на заваді заселенню Національного інституту медичних досліджень став початок Першої світової війни. Під керівництвом обраного генерального директора, науковця Алмрота Райта, він почав свою діяльність як Гемпстедський військовий шпиталь, а згодом — Центральний шпиталь для льотчиків. Так, дослідженням Комітету медичних досліджень судилося провадитися в окремих центрах. У 1920 році закладу вдалося повернутися до реалізації початкового задуму, коли закінчилася відбудова приміщення на Маунт-Вернон. Він об’єднав відділ бактеріології, відділ біохімії та фармакології та відділ фізіології.
У 1930-х роках Національний інститут медичних досліджень почав шукати ширший простір для організації лабораторій. У 1937 році англійський архітектор Максвелл Айртон взявся за проєктування нової будівлі. Під час Другої світової війни вона опинилася у підпорядкуванні Жіночої королівської військово-морської служби. Повернувшись до колишніх власників у мирний період, приміщення почало поповнюватися професійним обладнанням у 1945 році.
Офіційна церемонія повторного відкриття Національного інституту медичних досліджень відбулася у 1950 році. Під час свого головування хімік Чарльз Гарінгтон поширив програму його діяльності на 10 відділень. У 1962 році його наступником на керівній посаді став біолог Пітер Медавар, який взявся за перетворення закладу на провідний центр імунологічних досліджень. У 1980 році додатково відповідати за його дослідження почав MRC Biomedical NMR Center.
У 2003 році Національний інститут медичних досліджень оголосив про наміри розташуватися на території навчального закладу. Підтримати його прагнення оптимізувати результати наукових експериментів вирішив Університетський коледж Лондона. Хоча угода була успішно укладена, задум стикнувся з опором та недовірою частини професійного складу. У 2015 році бажане об’єднання переросло у злиття з Інститутом Френсіса Кріка. У 2018 році було розпочато демонтаж будівлі, яка до того остаточно втратила свою незалежність.
Wikipedia
Лаборанти NIMR у 1950 році
Визнання та значення діяльності Національного інституту медичних досліджень
Національний інститут медичних досліджень вважається першопроходцем у формуванні інноваційного поля охорони здоров’я у Великій Британії. Важливу роль у його діяльності відіграли десятки провідних науковців, серед яких Бріджит Бальфур, Хільда Брюс, Альберт Нойбергер, Крістофер Полдж, Одрі Сміт та інші. Разом вони зробили низку досліджень у нейробіології та фізіології, вірусології та імунології, генетиці та молекулярній біології, вакцинації та лікарських засобах. Це стосується відкриття антитіл IgE та механізму нервової передачі ацетилхоліну, розробки вакцини проти грипу та нових методів мікроскопії. За свої досягнення частина професійного складу закладу була нагороджена Нобелівськими преміями.
Oblivion State Urban Exploration
